Головна
 
ПОРТАЛ ЛЬВІВСЬКОГО ТЕХНІКУМУ ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ Четвер, 21.02.2019, 05:35



Вітаю Вас Гость | RSS
Головна
Меню сайта

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
НАШІ ВІДВІДУВАЧІ СЬОГОДНІ

Увійти

Історія технікуму
Будівля по вулиці Снопківській 47 у Львові, в якому знаходиться технікум залізничного транспорту, було побудовано в 1905-1908 р. спеціально для "Державної промислової школи у Львові". Це одна з кращих будівель для навчальних закладів Львова. Просторі аудиторії, широкі коридори дають багато світла та повітря. Поруч з технікумом знаходиться старовинний Стрийській парк, стадіон Львова "Україна", палац спорту. До 1940 року школа готувала спеціалістів: електромеханіків, електромонтерів, машиністів парових котлів, машиністів паровозів, радіотелефоністів та радіотелеграфістів, колійників. В 1940 році наказом "Министерства путей сообщений" був відкритий в приміщенні по вулиці Снопківській на базі Механічного, Електромеханічного та Колійного ліцеїв Львівський технікум залізничного транспорту.
В період з 1944 року (підготовка кадрів була перервана війною з фашистською Німеччиною) по сьогодняшній день технікум підготував більш ніж 30 тисячь спеціалістів для залізничного транспорту. Зараз загальний контингент технікуму становить 2500 студентів: 1300 - на денній формі навчання, 1200 - на заочному відділенні
     Коли щовесни перед випускниками шкіл постає питання – ким бути? – багато молодих людей приходять до Львівського технікуму залізничного транспорту, що відомий не тільки на Львівщині,а й в цілому західному регіоні. Щоосені він приймає у свої просторі аудиторії 780 майбутніх залізничників, і майже стільки ж випускників щороку поповнюють ряди залізничників. Цей навчальний заклад був збудований більше століття тому, в 1905-1908рр. як державна промислова школа, де до 1940 року готували електромеханіків, електромонтерів, машиністів паровозів, радіотелеграфістів, колійників. У 1940 році наказом Міністерства шляхів сполучення був створений Львівський технікум залізничного транспорту, директором якого було призначено Ланду Якова Йосиповича. З 28 березня 1953 року технікум очолив Тисячний Всеволод Петрович. Протягом 1973-1985 рр, керівництво технікумом здійснював Гайдаєвський Аполлінарій Матвійович. За роки свого існування технікум підготував більше 30 тис. спеціалістів для Львівської залізниці. На даний час контингент технікуму становить 2500 чол. На денному відділенні 1300 чол. На заочному відділенні 1200. Керує технікумом досвідчений педагог, почесний залізничник Євген Ярославович Чорний. Впевнено ведуть студентів в країну знань високопрофесійні творчі викладачі,майстри серед яких є свої справи,колишні працівники залізниці, випускники технікуму.
 
Львівський технікум залізничного транспорту здійснює підготовку спеціалістів за такими спеціальностями :
 
- «Організація перевезень і управління на залізничному транспорті»;
- «Технічне обслуговування, ремонт та експлуатація тягового рухомого складу»;
- «Монтаж, обслуговування та ремонт автоматизованих систем керування рухом на залізничному транспорті»;
- «Бухгалтерський облік»
 На замовлення керівництва Львівської залізниці з 2008 року технікум почав підготовку фахівців із спеціальності «Технічне обслуговування і ремонт пристроїв електропостачання залізниць». Перший випуск фахівців цієї спеціальності – 2011рік. Для успішного поєднання теоретичних знань і практичних навиків обладнано спеціалізовані кабінети і лабораторії. Зокрема, кабінет, де вивчають електрорухомий склад залізниць, обладнаний діючим тренажером високовольтної камери електровоза ВЛ-11м, діючим вхідним світлофором. Майбутні керівники середньої ланки локомотивних депо, вивчаючи тепловози та дизель-поїзди, мають змогу ознайомитися з паливною апаратурою високого тиску, елементами електричних машин тощо, які розміщені на стендах. Крім того, в кабінеті змонтовано діючі високовольтні камери тепловозів М62 та дають змогу вивчати роботу апаратів і схем ЧМЕ-3. Займаючись у кабінеті «Основи автоматики і дискретних пристроїв СЦБ», студенти вивчають роботу реле- і трансмітерів, на макетах досліджують принципи дії рейкових віл. Також кабінет обладнано стендами з пристроями для зняття часових і електричних характеристик реле постійного і змінного струму,що максимально наближено до реле цих умов праці. Лабораторія з керуванням рухом поїздів створена в 2002 році за підтримки Львівської залізниці. Шість робочих місць чергового по станції (ДСП) обладнані комп’ютерами ,які зв‘язані між собою загальною мережею передачі команд управління технічним оснащенням кожної станції, а також всіх видів інформації в електронному вигляді. Під час виконання лабораторних робіт студенти отримують унікальну можливість застосувати свої теоретичні знання в практичній роботі, що за умовами наближена до реальних ситуацій на залізницях України. Сучасні умови праці вимагають знання комп’ютерної техніки. Студенти технікуму мають змогу отримати сучасну комп’ютерну підготовку. В період з 2008 по 2010 роки в технікум проведено оптоволоконне підключення до глобальної мережі «Інтернет» з встановленим Юнікс-сервером, власним сайтом та електронною поштою. Для проведення презентаційних та мультимедійних занять налаштовано 3 ноутбуки та 3 проектори. За останні три роки було придбано 16 нових комп’ютерів, 2 сервери, 2 ноутбуки 1 проектор, а також надані Львівською залізницею 12 нових комп’ютерів, 1 ноутбук та 2 мультимедійних проектори. Цікаво проходять практичні заняття на полігоні, що розміщений у дворі технікуму. Тут майбутні залізничники на натуральному обладнанні локомотивів можуть ознайомитись з конструкцією дизеля 14Д40, візка тепловоза 2М62, розподільчими редукторами, головним вентилятором струмоприймачем електровоза ВЛ-11. Гальмівним компресором, КТ6. Навчальна майстерня в технікумі є основою і першим кроком у практичній підготовці майбутніх спеціалістів. Тут досконало вивчається слюсарна справа, студенти за шаблоном виготовляють молотки, плоскогубці, вимірювальний інструмент. Знайомляться з роботою токарних, стругальних та інших верстатів, вивчають зварювальні роботи. В електромонтажних майстернях отримують навики прокладання електропроводки, паяння, складання схем роботи електроапаратури. У навчальному закладі акцентується увага не лише на фаховій підготовці, але й на вихованні національно свідомих молодих людей. Прикладом може стати кабінет української мови та літератури оформлений в українському стилі, містить бібліотеку творів українських та зарубіжних письменників. Важливим етапом у підготовці майбутніх спеціалістів є тісна співпраця з підприємствами Львівської залізниці, де студенти проходять усі види практики.
 
                     Випускники технікуму займають керівні посади на всіх рівнях управління, зокрема ще за часів СРСР, заступником міністра шляхів сполучення був Ємець, випускник Львівського технікуму залізничного транспорту. Наш учбовий заклад пишається тим, що в різні рокки зі стін технікуму вийшли начальник ДТГО «Львівська залізниця» Піх Б.П., радник генерального директора Укрзалізниці Мостовий М.В., начальник служби сигналізації та зв’язку Залізняк Р.Є., начальник Львівської дирекккції залізничних перевезень Федак Я.А., заступник начальника Львівської залізниці Грубник І.С., начальник служби перевезень Львівської залізниці Заньків З.З.
 - Піх Богдан Петрович – начальник ДТГО, «Львівська залізниця»;
 
 
 - Залізняк Роман Євгенович – начальник служби сигналізації та зв’язку;
 
 
 - Федак Ярослав Андрійович – начальник дирекції;
 
 
 - Груник Іван Степанович – заступник начальника залізниці;
 
 
 - Мостовий Михайло Васильвич – «Львівська залізниця»;
 
 
 - Заньків Зіновій Зіновійович – начальник служби перевезень «Львівська залізниця»;
 
 
 - Ткачук Леонід Феофанович – і багато інших випускників.

 

Історія створення Львівської залізниці
 
Львiвська залiзниця - одна з найстарiших в Українi. Першi рядки в її iсторiю почали вписувати в другiй половинi ХIХ столiття, коли у Захiднiй Європi бурхливо розвивався капiталiзм, критерiями якого були зримi змiни не лише у способi виробництва, а й у нових видах транспорту.
У 1859 роцi почалося прокладання колiї з Перемишля до Львова протяжнiстю 97,6 км. Умови працi на прокладаннi залiзничного полотна були виснажливими. Не маючи квалiфiкацiї, малоземельнi й безземельнi селяни, як правило, наймалися чорноробочими. Особливо великi труднощi довелося долати будiвельникам у багнистих мiсцевостях Судової Вишнi, Городка i Львова. Так, пiд Городком через заболочену територiю та горби вони змушенi були прокласти залiзничний шлях не прямо, а спорудити його у формi двох чималих серпантинових пiдкругiв. Через це дiльниця стала довшою майже на 15 м. Хоча умови працi були важкi, але будiвельники дiльницю мiж Перемишлем i Львовом подолали менше, нiж за два роки. Бiльше того, через рiчки Вишню і Верещицю були спорудженi мости, зведено примiщення станцiй у Медицi, Мостиськах, Судовiй Вишнi, Городку, Мшани.
У Львовi в жовтнi 1861 р. було завершено будiвництво вокзалу. Це була стандартна, простора споруда, але преса iз захопленням писала про цю будову, вважаючи "головний двiрець - однією з найкращих споруд у Європi". Також враховувалось і те, що у майбутньому вiн служитиме вiдправним центром для чотирьох напрямкiв: зi Львова до Кракова, Чернiвцiв, Бродiв та Пiдволочиська. Пройшло лише 10 років пiсля того, як перший поїзд прийшов до столицi Галичини і це передбачення здiйснилося...
Перший пасажирський поїзд з чотирьох вагонiв пiд назвою «Ярослав» прибув з Перемишля до Львова 4 листопада 1861 р. На всiх станцiях його курсування - в Медицi, Мостиськах, Судовiй Вишнi, навiть у Мшанi поїзд вiтали сотнi селян, приїздом «сталевого коня» захоплювались і мiсцевi музиканти.
З цiєї дати почався лiтопис Львiвської залiзницi, її доля. З цього часу вона продовжувала розвиватись і не лише на захiдних, але й на схiдних, пiвнiчних теренах. Коли звучали фанфари з приводу народження залiзничного первістка у Схiднiй Галичинi, англiйськi iнженери представили на затвердження технiчний план будiвництва магiстралi, що з’єднала б Львiв з Чернiвцями. Проект було затверджено i за два роки уклали залiзничне полотно протяжнiстю 267 км. 1 вересня 1866 р. вiд Львiвського вокзалу вiдправився перший поїзд, який через дев’ять годин вже зустрiчали в Чернiвцях.
Лише в 1872 р. почали експлуатуватись залiзничнi дiльницi Стрий-Дрогобич, Дрогобич-Борислав, Хирiв-Самбiр. Сталевi рейки були прокладенi до Бродiв, Пiдволочиська, а восени 1875 р. вони стикувались iз залiзницями Росiї та Схiдної України.
Важливу лiнiю було збудовано i здано в експлуатацiю у 1873 р. Кiверцi-Ковель-Брест, яка ввiйшла до складу потужної магiстралi, що простягалась вiд Одеси i Києва до кордонiв Нiмеччини та портiв Балтики.
Важливий торговий i стратегiчний шлях прокладався вiд Львова через Стрий i Карпатський перевал до Мукачево. Роботи в цьому напрямку були завершенi в 1875 р. До речi, у 1890 р. експлуатацiйна довжина сталевих колiй в Захiднiй Українi становила 1375 км, а до 1912 р. їх протяжнiсть зросла ще на 950 км. На вузлових станцiях були побудованi ремонтнi пiдприємства, що забезпечували справне курсування поїздiв. Однак капiтальний ремонт рухомого складу не проводився на мiсцi, бо здебiльшого паровози і вагони направляли на оздоровлення до Нiмеччини.
За два роки за проектом професора Владислава Садловського монументальна споруда вокзалу у Львовi була збудована. 24 березня 1904 р. вiдбулося освячення та урочистостi з вiдкриття одного з найбiльших вокзалiв тогочасної Європи – привабливого не тiльки за архiтектурою, але й з огляду продуманого створення зручностей для пасажирiв. У будинку вокзалу працювало центральне опалення, електричне освiтлення, вентиляцiя, а в залах було розміщено i 70 електричних годинникiв. Iз залiв очiкування до перонiв пасажири добиралися через п’ять тунелiв (вони i тепер експлуатуються) i опинялись пiд красивим арочним перекриттям зi скла i металу - дебаркадером.
Перед початком першої свiтової вiйни у Львовi була зведена ще одна монументальна будiвля - новий будинок дирекцiї залiзниць. Весною 1914 р. його було урочисто вiдкрито.
В iсторiї Львівської залiзницi були перiоди не лише бурхливого розвитку, але й нелегкi роки випробувань. Особливо гiрка доля її спiткала в роки першої i другої свiтових воєн. Серед найважчих - 1941-1945 рр., коли було знищено майже половину станцiй, бiльше половини рухомого складу, а в пiслявоєннi роки доводилося з попелу i руїн вiдновлювати знищенi споруди, колiйне господарство, відбудовувати локомотивнi, вагоннi депо та iншi пiдприємства. Примiром були спорудженi новi примiщення станцiй, вокзалiв у Тернополi, Самборi, Дрогобичi, Стрию та ряд iнших. Багато коштiв було вкладено i у вiдбудову зруйнованого вiйною Львiвського головного вокзалу.
У 50-60-тi роки на залiзницi була проведена велика робота щодо переведення важливих дiльниць на тепловозну та електровозну тягу. До речi, з 4500 км головної колiї в цей перiод було електрифiковано 1150 км основних напрямків: Львiв-Чоп, Львiв-Мостиська, Львiв-Здолбунiв та iншi.
У 50-70-тi роки колектив залiзницi виступав iнiцiатором багатьох починань і, зокрема, щодо створення бiльш прогресивних методiв працi сортування вагонiв, якi згодом, за досвiдом львiв’ян, впроваджувалися на сортувальних станцiях колишнього Союзу. На Львiвському вокзалi був впроваджений метод диспетчеризацiї продажу квиткiв, завдяки якому пасажири швидше обслуговувалися.
Значного поширення набув i комплексно-ущiльнений метод ремонту вагонiв, який дав можливiсть знизити їх простiй. Коли проходила компанiя щодо полiпшення якостi роботи, продукції і життя в цiлому, з’явилася комплексна система управлiння якiстю продукцiї - КСУЯП. Наша залiзниця була iнiцiатором полiпшення якостi перевезень в усiх ланках транспортного конвеєра, прискорення обороту вагонiв, зниження експлуатацiйних витрат. Розроблена зусиллями Львiвського вiддiлка система ефективного використання вагонiв (КСЕВВ) у 1981 р. була широко впроваджена на мережi iнших залiзниць. I це невипадково. Досвiд львiв’ян спирався на реальне життя: пiдприємства, які домогалися певної економiї вагоно-годин, отримували додатковi порожнi вагони.
З сiчня 1988 р. колектив залiзницi, як й iншi магiстралi Радянського Союзу, почав працювати в умовах госпрозрахунку i самофiнансування. Творча і наполеглива праця магiстралi у цьому напрямку досягла неабияких успiхiв. Тож у груднi 1989 р. на Всесоюзнiй нарадi залiзничникiв Львiвську залiзницю ставили в приклад, адже вона була 17-ю серед 32 магiстралей, які успiшно виконали усi довіренi завдання. Це була остання її "лебедина пiсня" в останнi роки iснування Союзу, бо Україна вже дивилась у майбутнє і крокувала до незалежностi.

Сьогодення Львівської залізниці
 
Львiвська залiзниця розпочала новий вiдлiк часу, коли 16 липня 1990 р. було проголошено суверенiтет України, а 24 серпня 1991 р. Верховна Рада України прийняла законодавчий Акт, який закрiпив її незалежнiсть. Залiзничний транспорт також переходив у безпосереднє пiдпорядкування молодої держави.
Першi роки самостiйного економiчного розвитку і переходу до ринкових вiдносин виявились для залiзниць України, у тому числi i для Львівської, нелегкими.
Складним для залiзницi став перехiд до ринкових вiдносин. Рiзко зменшилося надходження вантажiв з iнших магiстралей, а також знизився обсяг їх власного навантажування. Якщо в 1990 р. залiзниця вiдправила 107,1 млн т вантажiв, то у 1991 р. - 94,2, у 1992 р. - 81,7, у 1993 р. - 46,6 млн т.
Отже щорiчно цей головний показник падав, але в 1995 р. падiння обсягу перевезень на залiзницi було зупинено. Вантажообiг зрiс на 3,8 %, продуктивнiсть праці, порiвняно з 1994 р., пiдвищилася на 3,9 %, прибуток у сім разiв, зокрема вiд пiдсобно-допомiжної дiяльностi - в 4,9, а балансовий прибуток - в 14,3 раза. Причому цi показники досягнуто при зменшеннi експлуатацiйного контингенту на 1600 чол.
До речі, 1990 р. залiзниця щодоби обробляла з iмпортними вантажами більше тисячі вагонiв, а от у 1995 р. не набиралося i 200. Це, звичайно, призвело до зниження прибуткiв, зменшення джерел фiнансування. З року в рiк рухомий склад старiв, а його поповнення за рахунок придбання нових локомотивiв, вагонiв, електропоїздiв і дизель-поїздiв, майже не вiдбувалось. Погiршилося i постачання необхідними запчастинами, дизельним паливом. Якщо ранiше не було ускладнень з їхнім придбанням, бо все необхiдне поставлялося централiзовано, то тепер керiвництво залiзницi було змушене самотужки вирiшувати ці проблеми.
Нелегке становище склалося на залiзницi з парком пасажирських вагонiв, якi мали по 15-20 i бiльше рокiв. Значна частина вагонiв сповна використала свій моторесурс, i їх можна було списати, проте не мали чим їх замiнити. Тому докорiнно перебудували органiзацiю деповського i вiдновлювального ремонту пасажирських вагонiв. Ковельське вагонне депо, яке протягом десятирiч ремонтувало пiввагони, у 1993 р. вирiшили перепрофiлювати на ремонт пасажирського рухомого складу. За кiлька мiсяцiв колектив пiдприємства без державних субсидiй провiв реконструкцiю i здiйснив перехiд на нову технологiю, i вже у 1994 р. було вiдремонтовано 278 вагонiв. У 1995 р. щомiсяця виходило з депо 28-30 вiдремонтованих пасажирських вагонiв і їх ремонт обходився тут на 25-30 % дешевше, нiж на заводi.
Це був початок оновлення пасажирського рухомого складу. З iнiцiативи Генерального директора Укрзалiзницi Г.М.Кiрпи у 2000 р. на Ковельському депо за польською технологiєю було органiзовано капiтально-вiдновлювальний ремонт пасажирських вагонiв. Протягом того ж року було вiдремонтовано бiльше 20 вагонiв, якi поповнили пасажирськi состави. У 2001 р. за такою ж технологiєю ковельськi деповчани здiйснили капiтально-вiдновлювальний ремонт 25 вагонiв.
Взагалi, пасажирське обслуговування - проблема не проста, особливо електропоїздів примiського сполучення. У 2000 р. львівські залізничники власними силами почали здiйснювати капiтально-вiдновлювальний ремонт примiських поїздiв, і вже на початку грудня вiдправили в перший рейс за маршрутом Львiв-Трускавець електричку "Львiв’янку". Працiвники моторовагонного депо Львiв Її капiтально вiдремонтували, начинили сучасним обладнанням та красивими сидiннями. Є в цьому електропоїздi i мiнi-бар, вагони І та ІІ класу. А дизель-поїзд, який вiдпрацював понад 20 рокiв, врятували вiд здачi в металобрухт локомотивники Королева i Чопа. Поїзду дали назву "Едельвейс" і він виглядає неначе новий: у вагонах сучасне обладнання, зручнi сидiння, мiнi-бар. У 2001 р. королевськi локомотивники дали нове життя дизель-поїзду "Нарцис". Працiвники Львiвського локомотиворемонтного заводу пiдготували для залiзницi електропоїзд "Карпати", з недобудованого поїзда, який придбали у Латвiї.
За останні п’ять років залiзниця впевнено здiйснює програму електрифiкацiї колiй. До цього її спонукало, по-перше, рiзке подорожчання дизельного палива і мастил, а по-друге, електрифiкацiя вигiдна не лише з економiчної точки зору, а й екологiчної. Рух поїздiв на електротязi дешевше тепловозної в 1,3 раза. Крiм того, тепловози забруднюють повiтря, створюють у засушливий перiод небезпеку пожежi, адже поїзди курсують поблизу лісопосадок та житлових будинкiв. У серпнi 1998 р. було завершено 142-кiлометрову електрифiкацiю колiй на головному ходу Красне-Пiдволочиськ, а вже на початку 1999 р. на дiльницi Здолбунiв-Рiвне почали курсувати поїзди на електротязi. У сiчнi 2001 р. по електрифiкованiй 65-кiлометровiй дiльницi Рiвне-Кiверцi також почали курсувати поїзди на електротязi. Електрифiкатори, прийнявши теплi поздоровлення вiд владних структур, одразу ж взяли курс з Кiверцiв до Ковеля і за пiвроку електрифiкували 75-кiлометрову дiльницю Кiверцi-Ковель, а i напередоднi 10-ї рiчницi Незалежностi України здали її в експлуатацiю.
Уцілому, впродовж п’яти рокiв електрифiковано майже 300 км лiнiй, оновлено примiщення станцiй, вокзалiв, платформ, колiйного господарства, які пiсля капiтального ремонту та реконструкцiї набули вигляду неначе новозбудованих.
За роки незалежностi України колектив залiзницi зробив чимало для розвитку транспортного конвеєра, аби вiн безперебійно працював i забезпечував потреби молодої держави у перевезеннi вантажiв та пасажирiв. I це закономірно, бо магiстраль - прикордонна і зв’язує Україну з багатьма державами Заходу, що спонукає не лише до полiпшення органiзацiї перевезень, пiдвищення швидкостi передачi вагонiв, а й вiдкриття нових прикордонних переходiв, розширення i реконструкцiї розвантажувально-перевантажувальних пунктiв. Так, якщо до 1992 р. мiжнароднi пасажирськi перевезення мiж Україною i Польщею, а також транзитнi зi Сходу на Захiд здiйснювались через два українсько-польськi переходи, то тепер - через п’ять. У травнi 1995 р. було вiдкрито новозбудований пункт перестановки вагонiв на станцiї Ягодин, що на Волинi. Цей потужний об’єкт споруджено в максимально стислі строки i вiн дав можливiсть не лише налагодити рух пасажирських поїздiв по найкоротшому шляху з України до Захiдної Європи, але й заощадити кошти, якi до цього доводилось сплачувати Укрзалiзницi за перестановку вагонiв, що здiйснювалася у Брестi (Бiлорусiя). У 2000 р. залізниці вдалось здiйснити великий обсяг будiвельно-реконструкцiйних робiт на прикордоннiй станцiї Вадул-Сiрет, яка межує з Румунiєю. Тут збiльшили потужностi пункту перестановки вагонiв, оснастивши його новою технiкою. Крiм того, було споруджено маневрову вежу. Це двоповерхова будiвля, де створено прекраснi умови для працi всiх пiдроздiлiв станцiї, якi причетнi до перевiзного процесу.
Власними силами побудували перевантажувальний пункт i на прикордоннiй станцiї Мостиська-ІІ, оснастивши його сучасними козловими кранами. Це дало можливiсть без затримок перевантажувати вантажi й вiдправляти їх споживачам.
В останнi роки почали рацiональнiше використовати 397-кiлометрову широку колiю (1520 мм), яка з’єднує Україну з Польщею. Її проклали вiд станцiї Iзов (Волинь) до Катовiц (Польща) у 1978 р., але використовувалася вона, в основному, в стратегiчних потребах. Восени 1994 р. її "розсекретили" - управлiння Львiвської залiзницi спiльно з польськими залiзничниками органiзували ознайомлюючу поїздку по нiй бiзнесменiв, експедиторiв, керiвникiв пiдприємств України, Росiї, Молдови та iнших країн. Вони ознайомилися з найкоротшим шляхом для перевезення у великих обсягах вантажiв, не перевантажуючи їх на українсько-польському кордонi на європейську колiю, причому робилося це швидко і якісно. Тепер по цiй колiї в Польщу надходить українська руда, а вiд сусiдiв - вугiлля та iншi вантажi. Ця широка колiя стає своєрiдною транспортною артерiєю для дiлового спiвробiтництва мiж країнами Сходу та Заходу.
За роки незалежностi України, незважаючи на економiчну скруту, залiзниця ритмiчно працювала, розвивалась, успiшно забезпечувала перевезення народногосподарських вантажiв i пасажирiв. Зроблено було значний крок уперед щодо її технiчного розвитку. Так, протягом 1994-1996 рр. на магiстралi вiдбулось iнтенсивне впровадження автоматизованої системи продажу квиткiв "Експрес-2", що значно пiдвищило культуру обслуговування пасажирiв. Тепер немає черг бiля квиткових кас не лише на вокзалах Львова, Рiвного, Iвано-Франкiвська, Чернівців і Тернополя, але й в багатьох iнших мiстах, хоча пасажиропотiк не зменшився. Адже для оформлення одного проїзного документа затрачається в 4 рази менше часу, нiж ранiше, бо всi операцiї виконує автоматизована система "Експрес-2".
Реставрація і оновлення вокзалiв - це багатопланова, копiтка дiяльнiсть колективу магiстралi протягом 1995-2001 рр., адже мiсто починається з вокзалу - це його обличчя, вiзитна картка. Вiд його вигляду складається перше враження про залiзницю, мiсто і його керiвникiв. Тому залізничники i старались протягом цих рокiв зробити вокзали сучасними і привабливими, які б відповідали європейським вимогам. Хто побував на станцiях Чернiвцi, Iвано-Франкiвськ, Коломия, то мав змогу помилуватися красою їхніх примiщень, оновленими привокзальними площами, гарно вимощеними платформами тощо. Високоякiсно вiдремонтовано i колiйне господарство на цих станцiях. В оновлену панораму гарно вписалися також старовиннi вокзали. Залiзничнi будівельники капітально їх вiдремонтували і реставрували. Тепер вони вражають не лише старовинною архiтектурою, а й оздобленням, комфортом, створенням на європейському рiвнi умов для швидкого i культурного обслуговування пасажирiв. Приємно, що на урочистостях з нагоди вiдкриття згаданих станцiйних комплексiв брав участь Президент України Леонiд Кучма, який високо оцiнив працю наших залiзничникiв.
У груднi 2000 р. Глава держави побував i на прикордоннiй станцiї Чоп, де працю будівельників і залiзничникiв, якi добротно, за європейськими стандартами вiдремонтували станцiйнi примiщення, вокзал, його площу і платформи. Ця прикордонна станцiя є, без перебiльшення, прекрасною вiзитною карткою України, кращою, нiж мають сусiднi держави.
Тодi ж Л.Д.Кучма вiддав належне i містечку, яке зведено залiзничниками в Чопi для одиноких ветеранiв вiйни i праці. Це 16 чотириквартирних котеджi, актовий зал, їдальня, медпункт. Тут ветеранам-залiзничникам створено чудовi умови для проживання, вiдпочинку й оздоровлення. Мiж iншим, подiбного ветеранського мiстечка немає на жоднiй магiстралi України.
За роки незалежностi України Львівська залiзниця також оновила і створила чудовi умови для пасажирiв вокзалів у Галичi, Рогатинi, Кiверцях та багатьох інших містах, і, зокрема, на електрифiкованих дільницях. У 1998 р. залізничники здали в експлуатацiю новий красень вокзал у Великому Березному, що на Закарпатті, у серпнi 2000 р. 100-тисячне шахтарське мiстечко Червоноград одержало вiд львiвських залiзничникiв пам’ятний подарунок - новий сучасний вокзал.
2000 рiк був пам’ятним для залiзницi i тим, що було проведено реконструкцiю локомотивного депо Мукачево, моторовагонного депо Львiв, здiйснено 457 км капiтального ремонту колiй. Це була «толока», в якiй справжнiй трудовий подвиг здійснили, спiльно з нашими колiйниками, будiвельниками та експлуатацiйниками i колiйники інших залiзниць України, якi своїми силами капiтально вiдремонтували 280 км колiї.
Перехiд залізниці на ринкові вiдносини характерний i реформуванням управлiння залiзничним транспортом, удосконаленням економiчних стосункiв магiстралi з клiєнтурою, яка користується транспортними послугами. По-новому намагаються працювати і служби, якi стали госпрозрахунковими. Тепер вони турбуються не лише про те, щоб пiдпорядкованi їм пiдприємства надiйно працювали, але й щоб займалися пiдсобно-допомiжною дiяльнiстю, заробляючи грошi на зарплату та iншi потреби. До речi, в 2000 р. пiдроздiли залiзницi одержали 35,1 млн грн. доходу при завданнi 25,6 млн грн.
Ринкова економiка диктує i нові пiдходи до пiдготовки кадрiв масових професiй, спецiалiстiв з середньою i вищою технiчною освiтою. Квалiфiкованi кадри для залiзницi готує Львiвський факультет Днiпропетровського технiчного унiверситету залiзничного транспорту, який вiдкрито в 1996 р. Уже вiдбувся перший випуск - в 2001 р. понад 90 юнакiв i дiвчат одержали дипломи цього вузу.
Більше пiвстолiття готує спецiалiстiв середньої квалiфiкацiї Львiвський технiкум залiзничного транспорту i його Чернiвецький фiлiал. Щороку вони вручають дипломи майже 300 юнакам i дiвчатам з восьми спецiальностей. Кадри ж масових професiй з 16 спецiальностей готують три профтехучилища - Львiвське, Здолбунiвське та Чернiвецьке. Цi заклади мають добру навчальну базу i висококвалiфiкованих педагогів.
У листопадi 1998 р. повiнь, розлив Тиси та iнших рiчок на Закарпаттi призвели до величезних збиткiв у колiйному господарстві Львівської залізниці та зруйнували будинки залiзничникiв. Але їх у біді не залишили. За кошти залiзницi для потерпiлих було збудовано 42 iндивiдуальні будинки зi всiма вигодами.
Страшне лихо на Закарпаттi повторилось i в березнi 2001 р. Ця повiнь була бiльш масштабною і руйнiвною. Залiзницi вона нанесла збиткiв більше, нiж на 40 млн грн. і знесла понад 80 будинкiв залiзничникiв. Цю біду допомогли здолати Львівській магiстралi всi залiзницi України, надавши допомогу коштами, матерiалами, а також допомогли у зведеннi житла для потерпілих від повені. Спiльними зусиллями до дня Незалежностi України 87 сiм’ям залiзничникiв вручили ключi вiд новозбудованих будинкiв.
Львівська залiзниця має добре оснащену мережу медичних закладiв, якi постiйно знаходяться в центрi її уваги i пiдтримуються матерiально. Незважаючи на складне фiнансове становище, 18 лiкарень i 17 полiклiнiчних вiддiлень, що безпосередньо функцiонують на магiстралi, не тiльки збережено, а й розширено. Так, в Ужгороді та Чернiвцях за кошти залiзницi збудували полiклiнiки, в Ковелi - оздоровчий комплекс при вузловiй лiкарнi, багато з лікарень оснастили сучасним медичним обладнанням. А в 1999 р. у Чопi здали в експлуатацiю вузлову лiкарню, яка за своїм комфортом і сучасним медичним обладнанням вважається однiєю з найкращих.
Змiнила своє обличчя i клiнiчна лiкарня залiзницi. Тут проведено реконструкцiю і ремонтнi роботи ряду вiддiлень за європейськими стандартами, оснащено її найновiшим медичним обладнанням, вiдкрито сучасний центр здоров’я жiнки, лапароскопiчне вiддiлення, в якому здiйснюють операцiї без скальпеля.
До послуг залiзничникiв i членiв їхніх сiмей три пансiонати - "Львiвський залiзничник", "Галичина" та "Лiсова пiсня". Вони розташованi в чудових куточках України. Санаторно-курортне лiкування працiвники магiстралi мають можливiсть проводити на мiсцевих курортах в Трускавцi, Моршинi, Любенi Великому, де в свiй час за кошти залiзницi були зведенi корпуси i переданi у вiдення курортоуправлiння. Завдяки цьому для кожного заїзду видiляють вiдповiдну кiлькiсть путівок, а залiзничники оплачують лише 20 % вартостi путiвки. Полiпшують своє здоров’я трудiвники магiстралi i на курортах Закарпаття та Криму. Тiльки в 2000 р. оздоровлено майже 7 тис. залiзничникiв, а майже тисяча пройшла курс лiкування на курортах.
Має залiзниця i п’ять дитячих оздоровчих таборiв: "Орлятко" (Теребовля), "Зiрниця" (Моршин), "Трембiта" (Циганiвцi), "Експрес" (Олександрiя) та "Супутник" (Брюховичi). Якщо через економiчнi труднощi переважна бiльшiсть вiдомчих дитячих оздоровчих таборiв не працює, то залiзничнi - всі діючі. Щороку там вiдпочиває понад 3 тис. дiтей залiзничникiв.
Львівська залiзниця видiляє немалi кошти на утримання i ремонт культосвiтнiх закладiв, а також на поповнення фонду бiбліотек. Так, у 1996 р. було здiйснено за європейськими стандартами капiтальний ремонт львiвського Палацу залiзничникiв, де в травнi 1999 р. вiдбулася подiя європейського рiвня - самiт Президентiв Центральної Європи.
Пiд егiдою магiстралi працює дорожнiй спортивний клуб "Локомотив" i ще кiлька спортивних клубiв на залiзничних вузлах, де виховали чимало вiдомих спортсменiв, які вписали славнi сторiнки в спортивну iсторiю України i тепер здобувають призовi мiсця на мiжнародних змаганнях. Це, зокрема, і вихованцi Львівського і Коломийського спортивних клубів "Локомотив". До речi, у просторому, сучасному фiзкультурно-спортивному клубi на станцiї Коломия створено всi умови для занять важкоатлетiв, боксерiв, спортивної гiмнастики, є й кiмнати для вiдпочинку. Гордістю коломийського клубу, як i всiх залiзничникiв, є видатнi досягнення боксера, майстра спорту мiжнародного класу Андрiя Федчука, який в 2001 р. став бронзовим призером на Олiмпiйських iграх у Сiднеї. Це перший «локомотивник», який досягнув такої вершини на спортивному олiмпi.
У майбутньому Львiвська залiзниця планує спорудити швидкiсну європейську колiю (1435 мм) на дiльницi Львiв-Мостиська-Медика протяжнiстю 84 км, а також мiжнародний вокзал у Львовi. Прокладення такої колiї дало б можливiсть швидко і без затримок на замiну вагонних вiзкiв курсувати поїздам на захiд i у зворотному напрямку. Ця iдея знайшла пiдтримку i у керiвництва залiзниць Польщі та Львiвської обласної держадмiнiстрацiї. Інститут "Львiвтранспроект" розробив передпроектнi пропозицiї руху поїздiв у напрямку Львiв-Мостиська-ІІ, де передбачена реконструкцiя двох iснуючих електрифiкованих колiй 1520 мм i лiнiї захiдноєвропейського стандарту 1435 мм. Нова лiнiя дозволить здiйснювати рух поїздiв зі швидкiстю до 160 км/год., створить додатковi зручностi для пасажирiв, пiдвищить конкурентоздатнiсть залiзничних перевезень.
Європейську колiю передбачено прокласти по земляному полотну поруч з iснуючою широкою колією 1520 мм i по новiй 14-кiлометровiй трасi в обхiд мiста Городка. Передбачається провести реконструкцiю станцiй: Львiв, Мостиська-ІІ, Хоросниця, Судова Вишня, Городок, засобiв енергозабезпечення та зв’язку, управлiння рухом поїздiв, а також побудувати шiсть шляхопроводiв у тих мiсцях, де колiя перетинається з автошляхами.
Мiжнародний вокзал i сучасний чотиризiрковий готель на 500 мiсць, бiзнес-центр, пасажирський та технiчний парк для приймання, вiдправлення і екiпiрування пасажирських поїздiв намічено спорудити на територiї колишнього вантажного майданчика станцiї Львiв. З таким прогресивним проектом Львiвська залiзниця вступила в ХХI столiття. Прокладання колiї європейського стандарту, швидкiсть перевезень, комфорт для пасажирiв - головний вимiр сучасного транспортного шляху для Львiвської магiстралі, яка є важливим центром у транспортних перевезеннях мiж Сходом і Захiдною Європою.
 
 
 
 
 
 
Погода
Пошук

Календар
«  Лютий 2019  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728

ЗАВАНТАЖИТИ
Untitled
You need to upgrade your Flash Player or to allow javascript to enable Website menu.
Get Flash Player
 


Copyright MyCorp © 2019
Безкоштовний хостинг uCoz