Untitled

НАЙВИЩА НАГОРОДА — ДОЛЯ

26.01.2011

Газета "Магістраль"

Автор: Іван Антонюк.

Нещодавно Львівському технікуму залізничного транспорту виповнилося 70 років. В його стінах підготовлено понад 40 тис. спеціалістів. Половина з них вважає себе вихованцями заступника директора цього навчального закладу Віталія Білого.
Віталія Білого знаю вже чимало літ. Бадьорий, життєрадісний, він, здається, випромінює незриму добру енергію, яка неодмінно передається його співрозмовникові, змушуючи того прислухатися до кожного слова.Воно й не дивно, адже Віталій Адамович — один з найдосвідченіших педагогів-залізничників. За 45 років роботи з молоддю він навчився «завойовувати» увагу аудиторії загалом і кожного слухача зокрема. Недарма на його лекціях, як кажуть, чути, як муха пролетить, бо кожне слово досвідченого педагога про залізничний транспорт неодмінно стане у пригоді.
Висловлювати свої думки стисло і водночас образно він навчився у своїх батьків, котрі вчителювали у мальовничому подільському селі Антоніни. Його батько Адам Григорович був не лише гарним оповідачем, а й мав чималий хист до літератури. Його оповідання, статті та вірші часто друкувалися у періодичній пресі. До красного письменства сільський вчитель прилучив би і своїх трьох синів. Та не встиг. У 1941 р. його забрали на фронт. У цьому ж році у сім’ю Білих, яка встигла евакуюватися до Омська, прийшла страшна звістка: старший політрук роти Адам Білий героїчно загинув у боротьбі з фашистами.
Мати як могла зводила на ноги своїх неповнолітніх синів. А Віталія покликав до себе мамин брат, котрий викладав у Московському залізничному училищі. Тут хлопець за два роки й здобув професію механіка СЦБ.
— Скерували мене на роботу до Свердловська, — згадує Віталій Адамович. — Прокладали ми тоді кабель електрозв’язку. Якось в обідню пору сіли перепочити. Повз нас мчали поїзди, і машиніст одного з локомотивів, як мені тоді здалося, якось зверхньо подивився в бік «зелених» випускників-петеушників: мовляв, куди вам, піхоті, до мене. Ось тоді я й вирішив стати тепловозником.
Вступив до Московського інституту інженерів залізничного транспорту, після закінчення якого отримав скерування на Львівську залізницю у локомотивне депо Львів-Захід. Тут «перепробував» майже всі інженерні посади. Потому мене запросили працювати до Львівського технікуму залізничного транспорту. Десять років був викладачем, а з 1975 р. дістав призначення на посаду заступника директора з навчальної роботи.
Звідтоді Віталій Адамович виховав не одну тисячу залізничників. Багато з них зараз очолює трудові колективи на Львівській та інших магістралях України й сумлінно працює на рядових посадах.
— Зараз колектив викладачів технікуму як ніколи міцний, — мовить Віталій Адамович. — Серед нас є кандидати наук, магістри. Понад 65 % викладачів — вищої категорії. Є у технікумі й люди з почесними званнями. Наш навчальний заклад нещодавно відзначив 70-річчя з дня заснування, але незважаючи на поважний вік він і досі молодий, бо постійно оновлюється. За допомогою Львівської залізниці проводяться ремонти навчального корпусу та гуртожитків, закуповується навчальна література, меблі, комп’ютерна техніка, спортивний інвентар. Добре оснащені кабінети та лабораторії, навчальні майстерні, спортзали. Маємо і чималу бібліотеку.
Особливої уваги заслуговує лабораторія керування рухом. На її базі колись проводилася школа передового досвіду. Лабораторія — полігон з шести станцій з різними видами станційного блокування та засобами керування, що дозволяє імітувати роботу поїзних диспетчерів і чергових по станції.
Технікум готує фахівців за такими спеціальностями: «Обслуговування та ремонт автоматизованих систем керування рухом на залізничному транспорті», «Технічне обслуговування, ремонт та експлуатація тягового рухомого складу», «Технічне обслуговування і ремонт пристроїв електропостачання залізниць», «Організація перевезень і управління на залізничному транспорті» та «Бухгалтерський облік». До речі, незабаром майбутні бухгалтери будуть отримувати ще й робітничу професію товарного касира, що дасть змогу працевлаштуватися на залізниці. Практично кожен випускник технікуму може стати студентом Харківської державної академії чи Дніпропетровського держуніверситету залізничного транспорту, який, до речі, має у Львові свою філію.
Віталій Адамович у студентські роки був у інституті спортсменом: мав перший розряд зі стрибків з жердиною, розряди з волейболу, футболу, плавання… Тому, дбаючи про тренування розуму своїх підлеглих, не забуває він і про їхнє здоров’я. Завдяки старанням заступника директора та викладачів у технікумі діють спортивні секції з волейболу, настільного тенісу, гирьового спорту, баскетболу, футболу, шахів, а тому кожний студент може вибрати собі якийсь із цих видів спорту. Вихованці технікуму посідають у спортивних змаганнях призові місця серед однолітків з інших навчальних закладів Львівщини, входять до складу збірних команд, що беруть участь у різноманітних спартакіадах. Піклується завуч і про те, щоб студенти розвивалися всебічно, збагачуючи свій духовний світ. Вони із задоволенням беруть участь у різних конкурсах, організовують вечори, виставки робіт, походи в театри, музеї. А ще майбутні залізничники пишаються своїм духовим оркестром, який запрошують для проведення вечорів відпочинку навіть сторонні організації.
Віталію Адамовичу — за 70. Оглядаючись з висоти прожитих літ, ветерану залізничної освіти є що згадати, є чим поділитися з молоддю. Все гаразд у нього і на сімейному фронті. Виняткова його гордість — син Андрій, котрий закінчив художню академію і вже має чимало гарних робіт, що дістали високу оцінку мистецтвознавців та рядових поціновувачів прекрасного. Донька Тетяна пішла по батькових слідах і стала викладачем економічних дисциплін у залізничному технікумі. Чотирнадцять років виповнилося онуку Віктору, котрий на радощі дідусеві мріє стати залізничником і вже готується о вступу до «сімейного» навчального закладу. Ще двом внучкам — ученицям молодших класів «визначатися» з майбутньою професією ще рано, але дівчатка вже годинами можуть бавитися з дитячою залізницею.
Віталій Адамович за педагогічну діяльність отримав кілька нагород — знаки «Почесному залізничнику», «Залізнична слава» трьох ступенів, «Відмінник освіти України», медаль «Ветеран праці». Два роки тому йому присвоєно звання «Почесний працівник транспорту України».
Одначе найвищою нагородою педагог вважає свою долю, яка звела його з прекрасним колективом Львівського залізничного технікуму і з талановитими, працьовитими студентами, яким він сповна віддає свої багаті знання, свій час і свою душу.

18-РІЧНИЙ ХЛОПЕЦЬ ЗАГИНУВ У«Львів-Захід»

18-річний хлопець загинув у депо «Львів-Захід». Нещасний випадок стався у будівельному управлінні №1 «Львівської залізниці». Про це повідомили у теруправлінні Держпромнагляду у Львівській області.
У бригадному будинку локомотивного депо «Львів-Захід» на вулиці Дочемінській, 10, вісімнадцятирічний маляр 3-го розряду Василь Багдай перфоратором відбивав облицювальну плиту у санвузлі. Під час виконання цих робіт на робітника впала цегляна перегородка і придавила його.
Дорогою до лікарні хлопець помер.
На місце випадку одразу було скеровано головного державного інспектора Віктора Дукача для з’ясування обставин нещасного випадку.

Довідково. Локомотивне депо Львів-Захід - одне із найстаріших на залізницях України. Окрім поважного віку воно може похвалитися ще й тим, що є одним із найкращих та найпотужніших. Тяговий полігон обслуговування поїздів дорівнює 1676 км, у його складову частину входять 10 тягових плеч. На сьогодні в депо працюють понад 2 тисячі залізничників. 14 жовтня 2007 року локомотивне депо Львів-Захід "відгуяло" своє 140-річчя.

Адреса: м. Львів, вул. Таллінська, 1
Телефони:

(032)2261292

(032)2262208

(032)2262430

ПАРТІЯ «ВІДРОДЖЕННЯ» ЗАТВЕРДИЛА КАНДИДАТІВ НА ВИБОРИ ДО ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛРАДИ.

Субота
02 жовтня 2010 14:05

Про це повідомив кореспондент ЗІКу. На вибори по багатомандатному округу до Львівської облради від партії затверджено шість кандидатів: Іван Груник – голова ЛОО партії «Віжродження», заступник начальника Львівської залізниці; Роман Войцеховський – начальник фінансової служби Львівської залізниці; Володимир Харлан – заступник начальника Львівської залізниці; Сьтепан Майєк – гендиректор концерну «Містшляхбуд»; Роман Джус – керуючий Західним регіональним управлінням ЗАТ «ВАПБАНК»; Петро Кушіль – старший інспектор інспекції контролю на Львівській залізниці. Також обласна конференція затвердила дев’ять кандидатів на одномандатні мажоритарні округи до Львівської облради. Як повідомив голова ЛОО партії «Відродження» Іван Груник, учора 1 жовтня на міській партійній конференції було затверджено кандидатів до Львівської міської ради. До першої п’ятірки увійшли: Андрій Сенишин – голова профспілки Львівської залізниці, Ярослав Федак – заступник начальника Львівської залізниці; полковник Геннадій Руденко; Ольга Палій – головний лікар клінічної лікарні Львівської залізниці; отець Стефан – настоятель церкви Георгія Побідоносця у Львові. Як повідомив Іван Груник, партія «Відродження» не буде висувати власного кандидата на посаду мера Львова. Кого саме підтримає партія на цю посаду, буде визначено на засіданні політради наступного тижня. Іван Груник наголосив, що партія «Відродження» йде на вибори з програмою «Служимо Україні – працюємо для народу» та розраховує на підтримку не лише залізничників та їх сімей, а й мешканців Львівщини загалом. Партія обіцяє провести аудит використання бюджетних коштів області та покарати зловмисників, які їх розкрадали. «Ми впевнені, що наші кандидати будуть представлені у всіх районних радах, Львівській міській та обласній радах», – заявив Груник. З його слів, партія готова об’єднуватися та співпрацювати у місцевих радах «зі здоровими силами, які будуть працювати на благо громади».

ЗНАХІДКА У ПРИМІЩЕННІ ЛЬВІВСЬКОГО ТЕХНІКУМУ ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ
ВЕЛИКОДНЄ ДИВО
15 квітня 2001року
Ірина БЖЕЗІНСЬКА

Цього тижня у Львові несподівано виявили унікальну фреску з зображенням Ісуса Христа. Багато хто переконаний, що ця дивовижна знахідка є для християн певним знаком, оскільки фреску віднайдено саме Страсного тижня. Дирекція технікуму залізничного транспорту, де й "відкрили” унікальну фреску, побоюється навали паломників.

Фреску із зображенням Ісуса Христа знайшли студенти-заочники Львівського технікуму залізничного транспорту під час ремонту однієї з аудиторій. "Коли ми почали ремонтувати кімнату, то на одній зі стін побачили велику тріщину, а тому я запропонував зняти весь шар штукатурки,” – розповідає заступник директора технікуму залізничного транспорту Іван Лаба.

Олександр Зубко, студент п’ятого курсу заочного відділення тепловозного господарства технікуму, який займався ремонтом стіни, каже: "Ми були дуже здивовані, що штукатурка на цій стіні, легко обсипаючись, мало не дзвеніла. А розчистивши площину, ми побачили фреску. На сусідній стіні теж були залишки фрески, проте вона була погано збережена, тож її забілили.”

Будівля технікуму була споруджена на початку ХХ століття. Тут розміщувалася польська промислова школа. Залізничники обжили ці приміщення вже у сорокових роках минулого століття, коли офіційно було створено технікум. Аудиторія на другому поверсі, яка раптом стала знаменитою, була лабораторією, де студенти вивчали роботу електровозів. Керівництво технікуму схиляється до думки, що ще Польщі тут був кабінет богослов’я.

Іван Лаба вважає, що під штукатурку цю фреску сховали десь у сорокових роках, коли сакральні зображення масово знищувалися. Про це свідчать і пошкодження, виявлені у нижній частині фрески, на орнаментиці. На думку Івана Лаби, людина, що мала знищити ці витвори мистецтва, не посміла підняти руку на розп’яту фігуру Ісуса Христа.

Завідувач кафедрою реставрації Львівського коледжу декоративного і ужиткового мистецтва ім. І. Труша Борис Іванів виявлення цієї фрески вважає справжнім передвеликоднім дивом. "Адже недаремно саме у цей час – перед приїздом Папи Римського, та ще й у Страсний тиждень, – відкрилася фреска "Розпинання Ісуса Христа”, що входить до Страсного циклу”, – каже він.

Розміри фрески вражають – близько чотирьох квадратних метрів (1940 мм на 2100 мм). Від середини й аж до низу стіна вкрита орнаментикою (830 мм на 2100 мм). Частина цієї орнаментики ще не відкрита. Судячи з усього, на створення фрески свого часу було витрачено чимало грошей. Принаймні на орнаментиці виявили залишки мозаїчного золота.

Зазвичай до Страсного циклу входить щонайменше 12 зображень. Борис Іванів зробив кілька проб на інших стінах аудиторії. Він переконаний, що там теж мали зберегтися залишки фресок.

"Схоже, що цю кімнату розписували по всьому периметру стін, і вона використовувалася як капличка”, – висловлює здогад Борис Іванів.

Знайдена фреска "Розпинання Ісуса Христа” виконана у техніці розпису по сирому тиньку. Ця рідкісна для Львова техніка дуже складна, але вдячна. Адже така фреска, по суті, є вічною. У Львові є лише один фрагмент фрески, виконаної у такій техніці, – у Вірменському соборі.

"Найбільшою цінністю цієї фрески є її відтворення саме того часового стилю, в який вона творилася, – каже мистецтвознавець Степан Костирка. – Фреску виконано у стилі, який у Польщі називався формізм – і який прийшов після сецесії. У Росії цей стиль отримав назву конструктивізму. Композиція фрески дуже смілива і наслідує класичний стиль”.

Унікальним є виконання фрески великими площинами світла і тіні, без ліній та графіки. Фахівці стверджують, що подібного в Україні немає.

Реставратори з коледжу ім. І. Труша датують знахідку 1920-1925 роком. Проте автора фрески, за їхніми словами, буде надзвичайно важко визначити, адже ним міг бути і студент колишньої промислової школи.

Рішенням дирекції технікуму знайдену фреску вирішено реставрувати. Суму, необхідну для проведення реставраційних робіт, наразі не називають. Відомо лише, що обійдеться реставрація у кілька разів дорожче, аніж написання картини. За словами Бориса Іваніва, щоби відновити унікальний витвір мистецтва, потрібно щонайменше місяць кропіткої праці.

"Знайдену фреску обов’язково треба зберегти, – вважає начальник відділу культури департаменту гуманітарної та соціальної політики львівської мерії Євстахія Шимчук. Проте відкриття фрески саме на Страсний тиждень Євстахія Шимчук, на відміну від Бориса Іваніва, не вважає дивом: "Я дуже поміркована людина і не вірю, що відкриття цієї фрески є якимось знаком, бо це – закономірність. Просто постала необхідність робити ремонт у цьому приміщенні”.

Натомість канцлер управління Львівської Архідієцезії Римо-Католицької Церкви отець Мар’ян Бучек переконаний, що так просто нічого не буває: "Вважаю, що відкриття фрески, яке припало саме на Великий тиждень, не є просто збігом обставин. Фреска із зображенням розпинання Ісуса Христа має дуже важливе значення. Адже розіп’ятий на хресті Христос – це знак нашої віри. Тому ця фреска буде мати цінність для цілої культури та для всіх християн, а не лише для римо-католиків. І тому не важливо, хто її малював – чи поляк, чи українець”.

До речі, не виключено, що після появи інформації про дивовижну знахідку до технікуму залізничного транспорту може початися справжнє паломництво.

Принаймні заступник директора технікуму Іван Лаба майже переконаний у цьому і каже, що наразі не впевнений, що після реставрації лабораторія з вивчення роботи електровозів виконуватиме свої колишні функції...

Инцидент во Львовском техникуме железнодорожного транспорта
08 февраля 2010 г.

Штаб Януковича заявляет о нападении на один из участков во Львове На избирательном участке во Львовском государственном техникуме железнодорожного транспорта подрались четверо членов комиссии - по два от кандидата, и после драки один из них попал в больницу. Как сообщает Zaxid.net, начальник пресс-центра ГУ МВД Украины во Львовской области Денис Харчук отметил: "Такой инцидент имел место. Сейчас этих лиц никто не допрашивал, поэтому трудно сказать, находились ли они в нетрезвом состоянии. Их задержали. Будут проведены следственные действия".
В данное время на месте инцидента работают правоохранители. Подсчет голосов на этом участке продолжается.
Между тем, руководитель штаба кандидата от Партии регионов Виктора Януковича во Львовской области Петр Писарчук заявил, что на участок совершено нападение.
"Около 07:30 утра в помещение участка ворвались шестеро молодчиков и избили членов комиссии и наблюдателей, один человек с травмой головы попал в больницу", - сказал он.
По словам Писарчука, напавших привез на участок руководитель штаба БЮТ во Львовской области Иван Денькович, потому что члены избиркома всю ночь спорили по поводу одной из урн для голосования, которая не была опломбирована надлежащим образом.
"Члены комиссии от Януковича настаивали на том, чтобы не включать эту урну в результаты голосования, а представители от Тимошенко настаивали на обратом, и так продолжалось всю ночь", - сообщил Писарчук.
Руководитель штаба БЮТ во Львовской области Денькович пока что для комментариев не доступен.
Напомним, ранее в заявлении Львовской областной организации Партии регионов сообщалось, что во Львов прибудут "эмиссары" Тимошенко, которые намерены фальсифицировать результаты выборов.

Загадкові львівські стіни

Найдавніший стінопис львівської школи малярства, що зберігся до наших днів – це деталь розпису (постать св. Івана Богослова) XVI ст. з Вірменської церкви. Вже на початку XX сторіччя потужного звучання стінне малярство набуло в творчому доробку українських митців: Модеста Сосенка, Петра Холодного, Юліана Буцманюка. Їхні твори і по сьогодні збереглися й красуються, переживши чорний час совєтчини. На порталі церкви св. Миколая , що у Львові під багатошаровим замалюванням приховується розкішний розпис композиції – виноградна лоза з голубами. По сей день милують око сецесійні розписи настінного малярства Львівського музичного училища. Сучасні власники львівських кам’яниць, квартир проводячи ремонти, часто натрапляють на рештки старого настінного малярства. Дехто з них звертає увагу на ці знахідки. Цікавить їх. Докладають зусиль, реставрують. Як ось, наприклад, кав’ярня «Фреска», що по вулиці Краківській й приватні квартири вулиці Є. Коновальця.
Ще досі залишається загадкою житловий будинок по вулиці Драгоманова 22 (арх. Дец С.), під набілами якого знаходяться нерозкриті розписи. Подейкують розповіді, що ніби то власником цього будинку, за часів міжвоєнної Польщі був пан, що кохався в історії, малярстві, тому забажав розмалювати стінки кімнат, сходової клітки на історичну тематику. Але набіл не знято, і загадка залишається загадкою. Та ще більшою таємницею залишається де навчалися ці майстри, як саме, де їхні учнівські роботи? Таке запитання веде нас на вулицю Снопківську, 47 у колишні будівлі мистецької школи промислової (тепер Залізничного технікуму, Львівського Коледжу декоративного й ужиткового мистецтва ім. І. Труша та Академії Мистецтв).
Ця подія сталася перед Великодніми святами, напередодні візиту Папи Римського Івана Павла II в Україну. У квітні 2001 року у Львівському технікумі залізничного транспорту під час ремонту в одній з аудиторій малярі, збиваючи ремонтний тиньк, натрапили на старий стінопис. Відкрилась сюжетна сцена з циклу «Розпинання Ісуса Христа». Малярство було понівечено рівчаками для електроприводу, різними вставками дерев’яних тиблів та гіпсових мастик, дрібною насічкою. Найперше потерпіла орнаментальна частина в місцях поєднань голубого з золотим кольором. На перший погляд, побутувала думка, що це фреска, бо дуже тонкий фарбований шар. При детальнішому обстеженні виявлено, що то клейова темпера у поєднанні з золоченням. Сюжетну сцену скомпоновано майже в квадрат (194×210 см).
Композиційне вирішення класичне – переважаючі вертикалі; посередині звужений рух центрових діагоналей, зупинений у нижній частині чіткою горизонталлю постаті, розпростертої на лежачому хресті. Цікаво трактовано ідейне навантаження твору. Погляд глядача концентрується на постаті воїна, що прибиває руку Ісуса, бо на ній центр перехресть діагоналей. Хто є автором цього твору – зрілий мистець чи студент, поляк чи українець? Адже навчальний заклад будувався за часів австрійських для розвитку мистецтва і культури Галичини.
Стінопис виконано в часи польської окупації (приблизно 1920-30 рр.). Малюнок цього твору має певні суперечливі особливості: воїн в руці тримає чотири цвяхи і водночас напис латиною «IHS» (Ісус Христос). Друга деталь, яка переконливо говорить про українське походження автора, – орнаментальна частина, що вирішена в дусі гуцульської сецесії, близька за змістом до керамічних виробів фабрики Левинського; композиційний акцент тієї орнаментики зорганізовують голубий і золотий кольори (золота залишились невеликі фрагменти).
У 2001 році розпочато реставрацію стінопису студентами 5 курсу Фесенко Дарією, Колпаковою Наталею, Іванів Мар’яною під керівництвом реставратора, викладача відділу реставрації ЛДКДУМ ім. І. Труша Б. Іваніва.
Аналогічна ситуація повторилась підчас ремонту стін сходової клітки в ЛДКДУМ ім. І. Труша в серпні 2002 року – віднайдено великі частини стінопису початку минулого століття. Це роботи студентів Львівської промислової школи. На двох великих площинах стін розкрито орнаментальні композиції стінопису, виконані темперою. Дехто висловлює думку, що це так званий закоп’янський сецесійний стиль. Але такі елементи орнаментики і композиційний принцип вирішення бачимо і в роботах українського художника Г. Нарбута.
На стіні, між партером і першим поверхом – розкішний малюнок рослинної меандрової орнаментики, що вписується у схему рапортної композиції. Між першим і другим поверхом – рапортна композиція, яка складається з трьох модулів: крилатої особи з пальмовою гілкою, рослинного листка, геральдичного знака «Живе Слово Христос», обрамленого терновим листком. Поряд до другого поверху, на стіні – окрема композиція Святої королівни Кінги, покровительки солеварів. Цей стінопис, який відкрито під час ремонту становить понад 30 м².
У 2003 році проведено обстеження стін коридорів коледжу і виявлено багатошарові композиції стінопису, що виконувались у передвоєнний час.
У 2004 році розпочато реставрацію темперного стінопису релігійного сюжету Архістратиг Михаїл, св. Євангеліст Лука, Херувим під керівництвом викладача Почекви А. І. Виявлено, що поверх згаданого сюжету знаходився тонкий тиньк (4 мм), поверх якого є рослинна орнаментика. Сам сюжет «Арх. Михаїла, св. єв. Лука і Херувими» що виконаний також на тонкому тиньку перекриває попередню композицію на тему урбаністики.
У наступних семестрах 2004-05 років продовжувалась робота з реконструкції великих втрат малюнку стінопису. Виконавці студенти-реставратори 5 курсу Боднар Михайло, Баскаков Володя, керівник викладач Іванів Б. І. Пошуки рисунку реконструкції виконувались на окремих картонах. Доповнення втрачених частин виконувалось акварельними фарбами на чверть тону світліше від авторського. Завершена реставрація стінопису малюнка набула довершеного й цілісного стану з зондажами попередніх і пізніших сюжетів малярства.

В загальному стінопис будівлі на Снопківській, 47 належить до скарбниці Львівської школи малярства і стає цікавим об’єктом для вивчення педагогіки розвитку українського мистецтва 20-40 років XX ст

КАК СТУДЕНТКИ СДАЮТ ЕКЗАМЕНЫ. Версия FEMEN
16 ноября 2010, 17:03

В понедельник, 16 ноября, активистки эпатажного женского движения FEMEN провели под стенами Министерства образования и науки Украины свою новую акцию под названием А-та-та.
Новым действом они хотели привлечь внимание украинской общественности к аморальным вещам, творящимся в высших учебных заведениях Украины. По мнению движения FEMEN, представители вузов, используя свой статус, прибегают к сексуальному шантажу студенток в обмен на успешные оценки и жилье в общежитии.
Во время акции девушки показали небольшое представление, которым продемонстрировали, как украинские студентки вынуждены будут сдавать экзамены и зачеты. Участниц акции, игравших роль студенток, отшлепали по пятой точке парни в образе преподавателей вузов.
FEMEN требует от Минобразования создать комиссию для расследования фактов сексуальных домогательств преподавателей к студенткам, а также создать анонимную горячую линию для пострадавших из-за таких действий.
Как студентки сдают экзамены. Версия FEMEN
"Пока Минобразования думать над нашими требованиями, женское движение FEMEN вместе с прессой проведет собственное расследование и представит общественности свой рейтинг самых развратных вузов Киева", - заявила во время акции лидер движения Анна Гуцол.